Translate

пʼятниця, 15 квітня 2016 р.

Волянський Олег : лікар , пісняр, копозитор, меценат


Волянський Олег  [ пол. Wolansky Oleg Myroslav , aнг. Voliansky Oleg ] 
( 15 квітня 1914 , Коломия , королівство Галичина, Австро-Угорщина , тепер Івано-Франківська область , Україна — 9 березня 2004, Керхонксон [Kerhonkson ], похований 13 .03 на цвинтарі Св.Духу, Гемптонбург, штат Нью-Йорк , США ) — український лікар-психіатр, диригент хорів, поет, композитор, правозахисник громадський та політичний діяч. 
Народився в родині професора Павла Волянського та Галини ( з роду Витвицьких ) . Навчався у гімназії в Перемишлі ( до 1931) ,Українському музичному інституті, Познанському університеті ( медичний факультет , закінчив 1939 ). До української скаутської організації Пласт вступив 1924 , у Перемишлі, таборував на Соколі . 
Працював у лікарнях Познаня , німецьких міст ( з 1942 ) . 1943 у Берліні відбулася верифікація його медичного фаху . У табрах Ді Пі продовжував працювати лікарем УНРРА та міжнародної організації ІРО в британській зоні окупації Німеччини. 
В Берліні організував український студентський гурт « Ревелерси» з програмою популярної музики та власними співанками . Активно долучався до пластової праці , мандрівок й таборів . Мав псевдо
 « Боян » . Приєднався до 13 куреня УПС « Дубова Кора» . Був обраний його курінним (1952- 1953, 1970- 1985). Співзасновник станиці Пласту у Керхонксоні, активний Добродій пластових імпрез та дефіляд. Автор слів і музики курінної пісні . 
1950 разом з дружиною Людмилою та доньками Лілією й Богданою емігрував до США . Співпрацював з психіатричними лікарнями . 1956 набув американське громадянство й право на приватну лікарську практику в штаті Нью-Йорк.
1959 склав іспит перед Американською комісією психіатрії та неврології. 
1966 здобув диплом адміністратора психіатричних закладів . 
Директор кількох шпиталів (з 1965), лікарні у Мелвілл (Melvillе) 1968 - 1970, керівник центру розвитку у Летчвортхі (Letchworth)
1970-1980. Консультант з психіатрії у легендарній тюрмі Сінг-Сінг .
Голова Українського Лікарського Товариства Північної Америки
 (1971—1973), почесний його член з 1997 р. Президент відділу Американської психіатричної асоціації у Західному Гадсоні та Американської асоціації психіатричних адміністраторів у штаті Нью-Йорк . Належав до Польсько-американського лікарського товариства як почесний член, Українського Лікарського Товариства , Асоціації у справах розумово недорозвинутих . Референт зовнішніх зв'язків Світової Федерації Українських Лікарських Товариств
 ( 1978-1990) .
Долучився до Українського Народного Союзу (з 1950), Головної Управи Українсько-Американської
 Координаційної Ради (1989-2004), управи земляцтва 
« Перемишлянщина» . Під час ІІ Пітсбургського українського фестивалю номінований « Визначним американцем українського походження». Дійсний член Української Вільної Академії Наук, Наукового Товариства ім.Т.Шевченка у Нью-Йоркі , УІА .
Займався правозахисною діяльністю щодо дисидентів в психіатричних лікарнях СРСР .
Як представник Українського Демократичного Рух з 1989 входив до екзекутиви Української Національної Ради, головою якої був провідник Української Демократично-Республіканської Партії Михайло Воскобійник , а Президентом УНР в екзилі - сен.пл. Микола Плавлюк.
Автор праць : « Старіння», «Нові обрії клітинної генетики » , « Синдром концентраційного табору » .
Багато писав статтей до газети «Свобода», скаутських видань, в тому числі «Пластовий Шлях».
Здійснював щедрі благодійні пожертви на розбудову українського культурного й духовного життя у США, Польщі, Україні , в тому числі датки на відбудову  музею - оселі Сокіл (Івано-Франківська область, Україна), Пласт Україна ( з 1991), пітримка степендійної фундації  
ім. Ярослави Поповської у Перемишлі, Польща ( з 1997 ) , Пласт США (з 1950) .

Одружився 1943 на Людмилі з київського роду Шарих . Діти : Лілія, Богдана, Тарас, Ігор, Лев . Онуки : 7 .
Фундатор церковного хору у 
Спрінг-Веллі ( Spring Valley ), з 1980 диригент хору « Золотий Гомін » у Керхонксоні . 
Автор слів та музики до пісень:
1) « Сон про Перемишль» ;
2) « Перемишльський вальс»  ;
3) «Перемишле сивоголовий » ;
4 ) « Там , де срібний Сян » ;
5) « Перемишлянки » .
Послухати спів доктора В. разом з оркестром І. Раковського « Аmor» , під диригуванням Миколи Романенка можна на платівці « Спогад» 1969 р. , яку вже виклали шанувальники творчості українських митців . Один примірник платівки я чула ще , як була юначкою на старовинному патифоні , який любили слухати мій дідусь Роман та татусь Андрій :-) .

середа, 13 квітня 2016 р.

Гвозда Іван — фундатор Пласту у Сиракузах

Гвозда Іван ( 20 лютого 1928 , с.Височани , Сяніцький р-н , 
Польща — живе зараз у США ) — український громадський діяч , педагог , історик . Емігрував 1944 р.
 до Австрії , потім Німеччини
 (Баварія, табори Ді - Пі Траунштайн, Деллінґен) . Навчався в Українській гімназії 1945 — 1947 рр., Вільному університеті у Мюнхені на
факультеті права. Василь Майкович разом із своєю дружиною Настею запросив шваґера переїхати до 
США (ЗСА)1950 р. 
Ветеран Корейської війни , на фронті був летуном . 
1954 — 1958 вивчав дипломатію й міжнародне право у Сиракузькому
 ун-ті ( магістр, доктор ) . Продовжив навчання в Українському Вільному Університеті ( до 1968 ) . Працював викладачем політичних наук та історії у вищих школах Нью - Йорка
 ( Онеонта , Кортленд, Комюніті, Обурн ). 
1957 р. одружився з Валентиною Диловською з Рочестеру, штат 
Нью-Йорк , яка була вчителькою французької та російської мов у середній школі . Мав двох дітей :
 Ліду й Івана ( закінчили школу
 ім. Л.Українки у Сиракузах , 
здобули вищу освіту , пластували разом з батьком ). Належав до 
куреня УСП / УПС « Орден Хрестоносців», фундатор Пласту у Сиракузах й перший станичний . Очолював також міський відділ Українського Конгресового Комітету, СУМу , голова округи Українського Народного Союзу. Дорадник 
Шкільної Ради УККА в школі українознавства ім. Л.Українки в Сиракузах . 1969 р. на ХІІ З'їзді Організації оборони Лемківщини був обраний головою Крайової Управи ООЛ ( до 1973 ) . Засновник й перший провідник Світової Федерації Лемків 
( 1973 — 1997 ) . 
Професор політичних наук ( з 1969 р.).
 Член Української Вільної Академії Наук та Наукового Товариства 
ім. Т. Шевченка у Нью — Йоркі .

Лемиха — Луцька Оксана : хто борець, той здобуває світ .

 Лемиха ( Лемеха )  - Луцька
 (14.11.1913 , Станіслав , королівство Галичина , Австро — Угорщина , тепер Івано — Франківськ ,
 Україна —  22.10.2011, Нью — Йорк , ЗСА [США]) — українська політична та громадська діячка . Батько її , Микола Лемеха був австрійським службовцем, згодом працював у польському суді.
Мати Іванна з родини Медвідь . Брат Всеволод страчений через підтримку УПА загоном НКВС .
 Належала до УВО, ОУН, Союзу Українок , Пласту (з 1925) . 
Сестри Ростислава (Гаєцька) та 
Віра ( ув'знена комуністами на 25 
років ) також були пластунками .  
1927 р. місяць таборувала на Соколі, де мала зустріч з митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким, Великим Добродієм Пласту .
Ув'язнювалася 1934 — 1937 рр. польськими шовіністами,  
1939 р. — радянські комуністами,
а 1941 р. — німецькими нацистами у Львові . З 1944 р. на еміграції , перебувала в таборі переміщених осіб у Лянсгуті, Німеччина (з 1945 р.), де працювала учителькою спортового виховання в українській початковій гімназії й відродила дівочий курінь ім. Ольги Басараб . 1950 переїхала з чоловіком Євгеном до Нью— Йорку, 
 ЗСА (США ) . Активно допомогала у розбудові церкви Св. Юра УГКЦ . Долучалася до проводу новацьких таборів на Вовчій Тропі у 1958 — 1961,
табору юначок на Союзівці 1963 . Членкиня 64-го відділу Союзу Українок Америки , Центрального Комітету Станіславців .
Її друга донька Світлана Андрушків, директорка бібліотеки та архіву
 НТШ , пластує у курені УСП / УПС «Ті , що греблі рвуть» , а зять Роман Андрушків, перший заступник голови Наукового Товариства ім. Т.Шевченка — у курені «Сіроманці».
Входила до редакційної колегії 
ІІ та ІІІ тому «Альманаху Станіславівської землі» , Нью - Йорк 1977 — 2007 рр. ІІ том був надрукований 1984 , мав 900 сторінок. ІІІ том видали 2007 р . 5 жовтня
 2010 р . в НТШ Л. -Л. долучилася до його презентації .