Волянський Олег / Волянський Олеґ,
псевдо "Боян"
[ пол. Wolanski Oleh Myroslav , нім. Wolansky Oleg, aнг. Wolansky Oleh, Wolianskyi Oleg ]
( 15 квітня 1914 ,
Коломия, Станіславівщина, королівство Галичина та Володимирія ,
Австро - Угорська імперія, тепер
Івано - Франківська область,
Україна - 9 березня 2004, Керхонксон
[Kerhonkson ], похований 13 .ІІІ. на
цвинтарі Св. Духу, Гемптонбург,
ст. Нью-Йорк , ЗДА ) -
лікар - психіатр,
диригент хорів, поет, композитор, правозахисник громадський та
політичний діяч.
Народився в родині професора Павла Волянського та Галини
з родини Витвицьких. Навчався у гімназії
в Перемишлі
( до 1931) , Українському музичному інституті, Познанському університеті на медичному факультеті (закінчив 1939 ).
До Пласту вступив 1924
у Перемишлі, таборував на Соколі .
Працював у лікарнях м. Познань,
німецьких містах ( з 1942 ) . У
Берліні відбулася верифікація його медичного фаху (1943) .
В табрах Ді Пі продовжував працювати лікарем УНРРА та міжнародної організації ІРО в британській окупаційній зоні Німеччини. Мешкаючи у
німецькій столиці, організував український студентський гурт « Ревелерси» з
програмою популярної музики та власними співанками . Активно долучався до пластової праці , мандрівок й таборів .
1946 р. приєднався до
13 сеніорського куреня
« Дубова Кора» . Був обраний його курінним (1952- 1953, 1970- 1985). Співзасновник станиці Пласту у Керхонксоні, активний Добродій пластових імпрез та дефіляд. Автор слів і музики курінної пісні .
Пластун сеніор керівництва .
1950 р. разом з родиною емігрував до
ЗДА . Співпрацював з психіатричними лікарнями . 1956 набув американське громадянство й право
на приватну лікарську практику в
ст. Нью-Йорк.
1959 склав іспит перед Американською комісією психіатрії та неврології.
1966 здобув диплом адміністратора психіатричних закладів .
Директор кількох шпиталів (з 1965),
лікарні у Мелвілл (Melvillе) 1968 - 1970, керівник центру розвитку у Летчвортхі (Letchworth)
1970-1980. Консультант
з психіатрії у легендарній тюрмі Сінг-Сінг .
Голова Українського Лікарського Товариства Північної Америки
(1971 - 1973), почесний його член з 1997 р. Президент відділу Американської психіатричної асоціації
у Західному Гадсоні
та Американської асоціації психіатричних адміністраторів у ст.
Нью-Йорк . Належав
до Польсько-американського лікарського товариства
як почесний член, Українського Лікарського Товариства , Асоціації
у справах розумово недорозвинутих . Референт зовнішніх зв'язків Світової
Федерації Українських Лікарських Товариств
( 1978-1990) .
Долучився до Українського Народного Союзу (з 1950), Головної Управи Українсько-Американської
Координаційної Ради (1989-2004), управи земляцтва
« Перемишлянщина» .
Під час ІІ Пітсбургського українського фестивалю номінований
« Визначним американцем українського походження». Дійсний член Української Вільної Академії Наук, Наукового Товариства ім.Т.Шевченка у Нью-Йоркі , УІА .
Займався правозахисною діяльністю щодо дисидентів в психіатричних
лікарнях СРСР .
Як представник Українського Демократичного Рух
з 1989 входив до екзекутиви Української Національної Ради, головою якої був провідник Української Демократично-Республіканської Партії Михайло Воскобійник ,
а Президентом УНР в екзилі - сен.пл. Микола Плавлюк.
Автор праць :
« Старіння», «Нові обрії клітинної генетики » ,
« Синдром концентраційного
табору » .
Багато писав статтей
до газети «Свобода», скаутських видань,
в тому числі «Пластовий Шлях».
Здійснював щедрі благодійні пожертви на розбудову українського культурного й духовного життя у ЗДА, Німеччині Польщі, Україні :
на відбудову скаутського
музею - оселі Сокіл
(Івано-Франківська область, Україна),
Пласт - Національна Скаутська Організація України ( з 1991), пітримка степендійної фундації ім. Ярослави Поповської
у Перемишлі, Польща
( з 1997 ) , Пласт США
(з 1950) , Національного університету Києво - Могилянська академія, Українського Вільного Університету (Мюнхен, Німеччина ), меценат Фундації Українського Вільного Університету, Українського музею
(м. Нью - Йорк ).
Фундатор
церковного хору у
Спрінг-Веллі ( Spring
Valley ), з 1980 диригент хору « Золотий
Гомін » у Керхонксоні .
Автор слів та музики
до пісень:
1) « Сон про
Перемишль» ;
2) « Перемишльський вальс» ;
3) «Перемишле сивоголовий » ;
4 ) « Там , де срібний
Сян » ;
5) « Перемишлянки » .
« Аmor» , під диригуванням Миколи Романенка можна на платівці « Спогад»
1969 р. , яку вже виклали шанувальники творчості українських митців .
Одружився 1943 на Людмилі з родини Шарих.
Діти : Лілія, Богдана, Тарас, Ігор та Лев.
