Translate

середа, 21 вересня 2016 р.

Владислав Охов : лаконічна історія Пласту .

 Пласт - Національна скаутська організація України,мета якої сприяти всебічному та патріотичному розвитку особистості ...

Думки Ірини Бжeзінської про табір УПН «100% таємниць» , 2012 р. Б.

 Fabulous book for scout camp: Scout Camp "100% secrets " will take place in fabulous Carpathians ...

Спомини Анни Марії Косзарич про пластовий табір в Калгарі, Канада, серпень 2012 р. Б.

UKRAINIAN CALGARY: Summer Camp for Calgary's Ukrainian Scouts - PLAST . Author by Anna - Maria Koszarycz .
Such a refreshing summer for a Scouts Camp - Ukrainian Alberta style.  Whether it is the youthful program, the enthusiastic leadership ...

субота, 3 вересня 2016 р.

Спогади про табір «Карпати — 2016» у Словакії

Скавтопедія / Scavtopediya
Пані Бібіяна Гонтковська ,
 учасниця табору «Карпати - 2016»,
який організував Пласт у Словакії розповіла про свої враження
 в газеті «Старолюбовнянські
новини» ...

пʼятниця, 2 вересня 2016 р.

вівторок, 30 серпня 2016 р.

Пластопедія на YouTabe та в Google +

Створено кілька днів тому відеоканал «Пластопедія» , одноіменна сторінка в Google +  та колекції y ній : « КУПО» ,
 «Життєпис та спогади пластунів» ,
«Пластові табори», «Пластові пісні». Тож, ласкаво просимо завітати на вказані сторінки .
Сильно! Красно! Обережно! Бистро!
Хай квітне Пласт у світі барвисто !

субота, 27 серпня 2016 р.

ПЛАСТ ОБ'ЄДНУЄ СЕРЦЯ

БУСЬКИЙ МЕДІА ПОРТАЛ: 

 Коли серця б’ються в унісон, а в очах виблискують вогники, які об’єднують однодумців, тоді немає жодних перешкод для втілення найшаленіших ...

субота, 20 серпня 2016 р.

пʼятниця, 12 серпня 2016 р.

КПР

Скавтопедія / Scavtopediya:  
Крайова Пластова Рада —  керівний контролюючий орган Пласту,
який діє на громадських засадах у період ...

четвер, 11 серпня 2016 р.

Дурбак Тарас

Пластопедія / Plastopediya : 
[ Durbak Taras]  (3 червня 1911,
Львів, королівство Галичина,
Австро-Угорщина, тепер Львівська область, Україна — 31 грудня 1996,   Сент - Петерсбург, штат Флорида, США) — інженер - хімік, громадський та церковний діяч.

середа, 10 серпня 2016 р.

Пласт має певні закони

Пл.сен. Любомир Гузар,ЧК, архиєпископ - емерит УГКЦ,
кардинал РКЦ . 18 жовтня 2012 р., Івано - Франківськ, Україна.
Записано Романком Волянським під час зустрічі молоді з Блаженішим.
« Що то значить бути людиною ? Звідки ми і які засоби, які таланти , завдання маємо ? Як ми повинні себе знайти в спільноті інших, таких як кожен з нас, яка ціль нашого життя ?
Кожен має поставити собі такі питання, якщо бажає , щоб його життя мало зміст . Щоб не плисти за течією, робити своє буття значущим для себе і для інших. Мусимо прчинати від тих фундаментальних питань. Людина повинна від молодості бути вільною , не залежною від прив'язання . Залежність від наркотиків, тютюну,  алкоголю погані. Залежність — це коли не можеш сказати «ні». Нам треба за всяку ціну зберегти свою волю від того, що не є конечно злим чи лихим у своїй природі, але обмежує , робить невільником звичок, вподобань. Треба над собою дуже попрацювати, щоб не допустити будь - чому обмежувати нашу волю.
Пласт має певні закони. Коли ми складаємо присягу, то присягаємо бути вірним Богові та Україні, слухатися старших, їх порад і керівництва. Це кілька таких прикмет, які кожна культурна людина повинна мати. Наприклад, пластун має бути точний ,
точність — це надзвичайно важлива річ у житті. Процес перебування в Пласті повинен допомогти зробити кожного дуже цінним громадянами у суспільстві. Головна засада пластової методи — це самовиховання. Кожен пластун чи пластунка має старатися без зовнішнього примусу бути хорошою людиною й не зламати Пластової Присяги, відповідати своїми діями 14 точкам Пластовому Закону , творити три добрі справи щодня. Я щиро надіюся на те, що
дав Вам слушні поради й Ви будете думати як змінити цей світ на краще».

понеділок, 1 серпня 2016 р.

Світовий день скавтської хустини

Скавтопедія / Scavtopediya
 1 серпня  скавти на всіх континентах відзначають цей день, пригадуючи, ким вони є і який обіт давали, вступаючи до лав скавтського руху ...

неділя, 31 липня 2016 р.

Пластунка - режисерка новий фільм створила

Друзі переслали статтю з газети The Ukrainian Weekly про успіхи
Адріани, з 26 куріння УСП ставши режисеркою , нещодавно створила документальний фільм "Recovery Room " про працю українських волонтерів. Відбулася її  зустрічі з послом Канади в Україні Ващуком, також пластуном. Триває збір коштів для подальшого розвитку цього проекту.

субота, 30 липня 2016 р.

Проект«Скавтопедія » запущено

Втішна новина надійшла . Нарешті вже онлайн можна переглянути Скавтопедію — додаток до Пластопедії. Пропозиції,
 побажання вітаються :-) .
Сильно! Красно! Обережно! Бистро!
Хай квітне Пласт на всіх континентах
років триста .

пʼятниця, 29 липня 2016 р.

Пісня гуртка « Орли » , 1946 року Божого

Ця пісня була створена в Берхтесґадені, Баварія, Німеччина.
Слова та музика: гурток « Орли » .
Орли готові вже до лету,
Бо годі спати в чужині !
Доволі вже страшного гнету
В далекій нашій стороні !
=== &&==&&==&&==
Понад хмарами полинем,
Навздогін вітрам,
На Вкраїну ми кинем
Поклик волі степам !
/ « В дорогу ! Пластовий співаник», видавництво « Молоде життя », Ауґсбурґ, 1949 р. /

четвер, 28 липня 2016 р.

Сокільській славень

Соколи, соколи, ставайте в ряд,
Нас поклик « Бодрімось ! » взиває !
В здоровім тілі здорова душа,
Де сила — там воля витає !
Як славно бувало козацькі сини
Боролись до смерті, згину !
Боротись будемо, соколи, всі ми ,
За нашу святу Україну !
/  Пластовий співанок « В дорогу! » ,
« Молоде життя», Ауґсбурґ, 1949 р. ] ]

вівторок, 26 липня 2016 р.

Пл. сен. Марко Паславський в спогаді Пл.сен. Борис Ґудзяка,ОХ

2015 р. Б. , Старий Самбір, Львівщина, спогад пл. сен. Бориса Ґудзяки,ОХ, єпископа УГКЦ у Франції, Бенілюксі та Швейцарії, Президента УКУ :
« У моїй пам'яті закарбувався образ більше ніж 35 - літньої давності : молодечий хлопець спортової статури з простим темним волоссям на волейбольному корті на Союзівці. Не раз на « Вовчій Тропі » наші пластові стежки перехрещувалися. Він був трохи страрший і серед шумних спортсменів вирізнявся спокоєм. На Марка з пошаною тишком вказували: « що це той , що отримав номінацію до West Point" ».

неділя, 24 липня 2016 р.

Спогади Богдана Гаврилишина

Пл.сен. Богдан Гаврилишин, ЛЧ
(Швейцарія) у своїй книжці  «Залишаюсь українцем» згадує:
« Місько  підійшов до мене і сказав :
 « Ти маєш бути зв'язковим куреня …»
Здивовано я заперечив : « Як зможу ? Я був у двох пластових таборах, коли мені було 11 і 12 літ. Я майже нічого не знаю про скавтинґ ». Місько відповів : « Якщо не знаєш, як щось робити, то навчися і будеш це робить добре. Не святі горщики ліплять». Так я став зв'язковим куреня і перед від'їздом до Канади був уже дуже досконалим у цьому».

субота, 23 липня 2016 р.

пʼятниця, 22 липня 2016 р.

Оля Герус про УПН у 2013 році

Ст.пл.вірл. Оля Герус, ЧоК 2013 р. розповідала про діяльність Уладу Пластунів Новаків : « Новацтво
тебе виховує , ти стаєш освідченним
і більш досконалим. Діти знають багато, а маєш знати ще більше,
бути в курсі їх захоплень, щоб
мати авторитет.
У Львів черга у бл. 100 новаків,
бо є брак впорядників. Тож, дуже важливо в будь-якій станиці створити середовище впорядників , які будуть залучати туди ще впорядників, а вони вже обиратимуть собі рої. Проблеми
УПН : мало членів, в тому числі впорядників. Мрію, щоб була система, як в діаспорі, там дуже мало дітлахів приходить до Пласту в юнацькому віці. Ми намагалися прописати в «Стратегії Пласту», щоб кожний юнацький курінь взяв собі під опіку новацьке гніздо. Це інвестиції у майбутнє : за 4 — 5 років буде рій, готовий перейти до УПЮ і стати гуртком. З новаками не те, що складно, а відповідально, бо у них дуже загострене почуття справедливості , тому пластун - впорядник має ставитись до цієї справи відповідно.
Дітлахи все вбирають у себе.
Головне завдання впорядника
 роя — зацікавити дітей . Казки вони слухають до 6 — 7 років, далі треба вигадувати пригоди та інтерактивні історії, в яких вони зможуть брати участь і треба , щоб вони
 розвивали їх у різних напрямках.
Після 12 літ стає зрозуміло , хто лишиться в Пласті. На переході
 до УПЮ відсіюється 20 %.
Найбільш переломний стан : курінний табір і тут все залежить
від того як новацький впорядник
 буде працювати з юнацьким, наскільки останній зможе здобути авторитет. Треба мати сильну харизму. На таборі всі програми побудовані на грі й все є важливим. Тому перший табір має бути з файною легендою. Добре, якщо впорядник має гарну пластову поставу та багату уяву, щоб вигадувати щось нове й захоплююче».

четвер, 21 липня 2016 р.

Соціальні мережі і Пласт у 2010 — 2013 рр.

Пригадує ст. пл. Микола Музала, V
 (березень 2013 р.) : « КПР каденції
2010 — 2013 рр. звернула увагу до представлення Пласту в соціальних мережах. Створений в серпні 2009 р. канал відеоновин на You Tube на лютий 2010 мав 18 відео, а на початок 2013 р. вже розміщено 525 , з більше  140 тис. переглядами. Створено сторінки Вконтакті (1943 підручника, цією мережею користується більшість юнацтва), Facebook (1899 підписників, здебільшого УСП та УПС). Новини в соцмережах постійно оновлюються, проте потребують більше уваги в майбутньому для забезпечення двосторонньої комунікації з аудиторією, а не просто як додтковий поширювач новин Пластового порталу. Разом з цим лишається велика проблема з персональним представленням пластунів онлайн — часто  діяльність пластунів в соцмережах далека від того, що личило б українському скавту, що в підсумку шкодить репутації організації . Тішить, що впродовж останніх двох років є певний поступ у вирішенні цієї проблеми.
Одна з найбільших проблем Пласту попередніх років, на жаль, не була розв'язана і 2010 — 2013 рр., хоча передавати й отримувати інформацію в сьогоднішньому технологічному світі значно простіше. З метою економії бюджету основний обмін інформацією відбувається електронними засобами, тому цілком можливо, що частина, особливо малих осередків, відірвана від інформації про організацію та її роботу. Гадаю, коли Інтернет в Україні буде швидкісним і дешевшим, з'явиться можливість придбати не дорогі потужні сматфони тоді й ця проблема буде вирішена.
2010 р. припинилося видання паперової версії Вісника КПС . Вважаю, що це було помилкою, доречно для малих осередків Вісник видавати хоча б раз на квартал.
Обмін інформацією — це процес двосторонній : дописувачі надають інформацію, а читачі хочуть її отримати. Тими джерелами інформації, які вже тепер створені , бажаючих користуватися не так багато , як хотілося б » .

середа, 20 липня 2016 р.

Список скавтмастрів

1) Іван Бабій.
2)Леонід Бачинський.
3) Степан Гайдучок.
4) Михайло Горобовий .
5) Никифор Гірняк б
6) Михайло Іваненко.
7) Осп Левицький.
8) Северин Левицький.
9) Сава Никифоряк.
10) Теодор Полі за.
11) Івн Сокіл.
12) Олена Степнів (Дашкевич).
13) Степан Тисовський.
14) І. Чмола.
15) Петро Франко ;
16) Гнат Павлюх ;
Продовження далі буде.

вівторок, 19 липня 2016 р.

Пластопедія / Plastopediya : Михайло Бажанський

Пластопедія / Plastopediya : Михайло Бажанський: БАЖАНСЬКИЙ  МИХАЙЛО [Bazhansky Mykhailo] (6 лютого 1910, Снятин, Станіславівщина, королівство Галичина, Австро -Угорщина, тепер Івано - Франківська область, Україна — 18 січня 1994, Детройт, США) ...

понеділок, 18 липня 2016 р.

неділя, 17 липня 2016 р.

Пластопедія / Plastopediya : Дмитро Штогрин

Пластопедія / Plastopediya : Дмитро Штогрин:  Штогрин Дмитро [ Shtogryn Dmytro] (9 листопада 1923, с. Звинячі, Чортківський повіт, Тернопілля, Польща, тепер Чортківський район, Тернопільська область, Україна.

субота, 16 липня 2016 р.

Список священників, які належать до Пласту

УГКЦ
1) Баран Петро , н.12 травня 1969
2) Гавліч Іван, ЦМ,
3) Говера Іван, Андрій.
4) Головчак Ігор , псевдо «Голуб».
5) Гузар Любомир, ЧК , н. 26 лютого 1933.
6) Ґолдей Лев,ЧК , н. 1 грудня 1942.
7) Ґудзяк Борис, ОХ, псевдо « лицар «Мамай».
8) Демид Михайло, ОХ, «Лицар Рюрик», н. 24 червня 1959.
9) Забанджала Михайло.
10) Кащак Іван.
11) Кострабій Роман.
12) Лагола Роман .
13) Лончина Борис Гліб, ЛЧ,
 н. 23 лютого 1954.
14) Лончина Тарас , псевдо «Побратим», н. 21 січня 1951.
15) Лоза Михайло, ОХ, н. 19 липня 1961.
16) Муховський Ростислав, ЦМ, н. 17 червня 1974.
17) Онуферко Андрій, н. 22 листопад 1955.
18) Педько Володимир.
19) Пекар Анастасій  Василь, 1 березня 1922 .
20) Петляк Іван, псевдо « Кадило», ЛЧ.
21) Прийдун Віктор.
22) Прудко Сергій,  псевдо « Скок», ДК, н.3 вересня 1955.
23) Сулик Стефан, ЛЧ, н. 1 жовтня 1924.
24) Тарасенко Віталій , псевдо «Пиріг».
25) Турик Ярослав.
26) Хміль Іван, псевдо «Ваньша», «Архімандрит», ЦМ.
27) Хоркавий Зеновій.
28) Хоркавий Зенон.
29) Целень Володимира.
30) Чировський Андрій, ЧК, н. 1958.
Інші конфесії .
1) Воловенко Олександр, Ігнатій, псевдо «Тис», УПЦ КП.
2) Даниїл , духівник Пласту,
УПЦ, США.
3) Милусь Микола , н. 29 грудня
 1929, УАПЦ.
4) Станкевич Сергій, УПЦ КП .

пʼятниця, 15 липня 2016 р.

Спогади референта КПР з міжнародної співпраці та зв'язків з громадськістю у 2010 — 2012 рр.

« В 2010 році я , ст.пл. Микола Музала, V зголосився в Крайову Пластову Раду відповідальним за міжнародну співпрацю та зв'зки з громадськістю. Тут варто згадати , що за напрям 
«міжнародної співпраці» вперше був окремо закріплений  член КПР, а за зв'язки з громадськістю відповідальний був тільки в попередній каденції КПР. Проблема перша : обидва напрями є важливими для розвитку Пласту в Україні і охоплюють таку кількість напрямків роботи , що потребують окремих відповідальних діловодів , щоб якісно розвиватись. Фактично прогресу в обох напрямках вдалося досягнути винятково через те, що в КПСі все ж були і прес - секретар, і міжнародний секретар .
До початку загальні враження від роботи в КПР. Необхідно відзначити, що всі члени КПР розуміли, що необхідно радикально міняти принципи роботи цього органу в Палаті і це таки допомогло, як на мене, досягти якісних змін у роботі КПР : представники різних середовищ із своїми поглядами на майбутнє Пласту , але з бажанням досягнути результат, змогли, за деяким виключенням , конструктивно співпрацювати і в більшості досягнути компромісних рішень, які навіть не потребували підрахунку голосів під час голосувань, оскільки приймалися одноголосно . Переформатування діяльності 
КПР / КПС в роботу по програмах за напрямками значно структурувало роботу крайового проводу — всі члени КПР й КПС чітко розуміли , що ми плануємо, що повинні робити і яких результатів повинні досягнути в кінці року. Співпраці також сприяло те, що 8 стратегічних цілей , визначених 
ХІІ Крайовим Пластовим З'їздом 
2010 р., були поділені між напрямами діяльності й кожне член КПР та КПС розумів, за яку ціль він відповідає. Якщо в наступній каденції вдасться остаточно залучити до такої схеми роботи округи і станиці, то результат не змусить себе чекати. Проте, позитивних результатів досягалось і в проектах , які були суміжними між декількома напрямками діяльності КПР та КПС , наприклад, проект щодо розвитку ромського скавтинґу втілювався міжнародним секретарем Пласту та відповідальним за внутрішньоорганізаційний розвиток.
Восени 2011 р., коли до кінця каденції залишилось ще півтерміну, голова КПР пл. сен. Ігор Фіглюс , ПБ відрікся від посади за сімейними обставинами. Фактично в процесі відзначення 100 - річчя Пласту ми опинилися в нетиповій ситуації, яка могла завдати значної шкоди Пласту в Україні. Оскільки проводити Крайовий Пластовий З'їзд в переддень ЮМПЗ - 2012 та інших забав й імпрез було б марнотратно , КПР вирішила продовжувати працю , поділивши обов'язки голови КПР між трьома його заступниками за напрямками. З огляду на 1,5 роки такої роботи можу відзначити, що це рішення було правильним — за виключенням формування бюджету на 2012 р., це не призвело до жодних напружень в роботі КПР . У мене, як формального співголови Пласту не виникало додаткових обов'язків.
Щодо загальної співпраці КПР та КПС, можна з впевненістю стверджувати, що КПР / КПС працювали як єдина команда крайового проводу — це ще раз доводить істину, що протистояння багатьох останніх років було лише людським фактором, а не проблемою структури керівних органів Пласту в Україні.
В свої діяльності я намагався якнайменше втручатися в операційну діяльність міжнародного секретаря та прес - секретаря, оскільки вважаю, що член КПР, як волонтер, не має достатньо часу, щоб визначити платному працівнику , який цілий робочий день працює, що саме і як саме він повинен робити щодня — це принесе значно більше проблем ніж користі ».

четвер, 14 липня 2016 р.

середа, 13 липня 2016 р.

Перелік сеніорських куренів , які мали борги перед ГБ УПС на 6 червня 2016 р. Б.

Писар ГБ УПС пл. сен. дов. Леся Федоренко, Гр. : www.plastseniorat.org
Сеніорські курені зобов'язані сплачувати внесок у розмірі $ 3 / рік з кожного члена   до Головної Булави Уладу Пластунів Сеніорів .
 Статистика на початок 2016 р. Б.:
І к. ім. С. та О. Тісовських — належить 61 особа , борг за 2016 .
ІІ к. Ті , що греблю рвуть — 122 пластунки, б. 2015 — 2016.
ІІІ к. Лісові Чорти — 181 пластуни, 
б. 2015 — 2016 .
V к. Загін Червона Калина — 52 пл.
 сен., б. 2008 — 2010, 2012 — 2016.
VII к. ім. А. Войнаровського - 13 пл. сен., б. 2002 — 2016.
VIII к. ім. П. Орлика — 11 пл. сен.,
 б. 2015 — 2016 .
 X к. Чорноморці — 90 пл. сен., 
б. 2015 — 2016.
ХІІІ к. Дубова Кора — 6 пл. сен.,
 б. 2014 — 2016.
XVI к. Бурлаки —  47 пл., б. 2015.
XVII к. Перші Стежі — 82 пл., 
б. 2014 — 2016.
XVIII к. Чота Крилатих — 29 пл.,
 б. 2005 — 2016.
XX к. Орден Хрестоносців — 55 пл., 
б. 2010 —  2016 .
ХХІ к. Буриверхи — ? , б. 2016 .
ХХІІ к. Карпатські Вовки — 19 пл.,
 б. 2015, 2016 .
ХХІІІ к. Хмельниченьки — 44 пл.,
 б. 2015, 2016
ХХІV к. Чортополохи — 67 пл.,
 б.2015 — 2016.
XXVI к. Княгині — 13 пл.,
 б. 2015 — 2016.
XXVIII к. Верховинки — 18 пл., 
б. 2014 — 2016.
XXIX к. Сіроманці — 27 пл.,
 б. 2015, 2016.
ХХХ к. Блискавки — 21 пл., 
б. 2014 — 2016.
ХХХІ к. Вовкулаки — 67 пл.,
 б.2014 — 2016.
ХХХІІ к. Степові Відьми — 13 пл., 
б. 2015 — 2016.
ХХХІІІ к. Брати Моуґлі — ?, 
2004 — 2016.
ХХХІV к. Нові Обрії — ?, 2000 — 2016.
XXXVI к. Шостокрилі — 31 пл.,
 б. 2008, 2013 — 2016 .
XXXVII к. Побратими — ?, 
б. 2011 — 2016 .
XXXVIII к. Лісові Мавки — 55 пл., 
б. 2014 — 2016.
XXXIX к. Спартанки — 63 пл.,
б. 2015 — 2016.
40 к. Чорноморські Хвилі — 35 пл., 
б. 2016.
41 к. Червоні Маки — 21 пл., 
б. 2015— 2016.
42 к. Перелітні Птиці — 9 пл., 
б. 2010— 2016 .
43 к. Карпатські Орли — 12 пл.,
б. 2015 — 2016.
44 к. Целібат Мурлики — 15  пл.,
 б. 2011 — 2016.

вівторок, 12 липня 2016 р.

Пластопедія / Plastopediya : СУПЕ

Пластопедія / Plastopediya : СУПЕ: Союз українських пластунів еміґрантів , СУПЕ — світове об'єднання українських скавтських одиниць на еміграції , яке існувало 1930 - 1946 рр. [ з перервою від березні 1939 — до жовтня 1945 ] після заборони Пласт в Україні .

понеділок, 11 липня 2016 р.

Протокол XII Крайового Пластового З'їзду

М. Київ, вул. Васильківська, 36, Інститут післядипломної освіти, 19 - 21 . 2010 р.
1. Відкриття З'їзду. Провітання .
2. Обрання робочої президії , секретаріату. Звіт комісій, затвердження програми.

неділя, 10 липня 2016 р.

Список священиків, які належали до Пласту

Відійшли на Вічну Ватру
УГКЦ :
1) Бемко Теофіл
( 10 листопада 1902 — 25 травня 1982).
2) Біланюк Петро Борисович
 ( 4 серпня 1932 — 8 вересня 1998).
3) Блозовський Михайло
 ( 3 липня 1902 — 2 квітня 1949).
4) Боровик Яків
( 29 серпня 1906 — 17 жовтня 1974), УГКЦ, РПЦ .
5) Будзь - Бодревич Олексій
( 1910 - ?), УГКЦ, РПЦ, УГКЦ .
6)  Будний Петро
( 4 квітня 1909 — 5 січня 2002 ), УАПЦ .
7) Бучацький Олександр
( 9 березня 1887 — 22 грудня 1940).
8) Венгринович Степан - Омельян
(7 квітня 1897 — 19 червня 1954).
9) Войнаровський - Столобут
 Тит - Евген , псевдо « Данило » ,
« Ан Журавель »
( 16 лютого 1856 — 21 лютого 1938 ).
10) Волянський Олекса
 (188 — 1946).
11)  Волошин Августин (17 березня 1874 — 17 (19) липня 1945).
12) Гайда Павло, псевдо «Побратим»
(20 жовтня 1964 — 4 вересня 2007).
13) Галабарда Йосиф
(? — 15 червня 1981).
14) Галій Василь
(29 жовтня 1907 — 23 березня 1997).
15) Ганкевич Роман (27 листопада 1923 — 11 грудня 2003).
16) Ганушевський Богдан , псевдо
 «Бо- Ган» (18 серпня 1912 — 6 липня 2001).
17) Ганушевський Мирон (1880 - ?).
18) Гірняк Юстин (?- ?).
19) Горникевич Теофіль
(14 лютого 1891 — 2 листопада 1969).
20) Гриньох Іван
(28 грудня 1907 — 14 вересня 1994).
21) Грищишин Михайло , псевдо
« Еліда» ( 10 липня 1909 — 1946).
22) Ґалянт Микола
(1875 — 17 вересня 1945).
23) Дзерович Юліян
(3 січня 1871 — 8 квітня 1943).
24) Дида Василь , псевдо « Дида
Очерет » (11 січня 1914 — 6 січня 1999).
25) Долішняк Дмитро
(15 вересня 1948 — 14 березня 2004).
26) Ждан Іван (1900 — 29 червня 1944), мученик.
27) Жолкевич Володимир (15 травня 1906 — 12 січня 1985).
28) Зарицький Олекса (17 жовтня 1912 — 30 жовтня 1963), мученик.
29) Зінько Василь Володимир
 (15 лютого 1922 — 23 квітня 2008).
30) Івашко Володимир
 (23 травня 1908 — 22 червня 1995).
31) Іздрик Андрій (1901 — 20 липня 1991).
32) Іжик Семен , псевдо « Китаєць»
(19 березня 1993 — 9 червня 1995).
33) Каменецький Осип , псевдо «Будзік» , ?.
34) Кладочний Йосиф  Єфрем (11 січня 1906 — 14 вересня 1994).
35) Кнейчук Ярослав
(19 червня 1905 — березень 1944), мученик.
36) Ковач Еміліян
 (20 серпня 1884 — 25 березня 1944), мученик.
37)  Когут Павло, псевдо «Лицар Клюска» , ОХ ( 25 березня 1926 — 22 листопада 2006).
38)Козицький Петро ( 1902 — ?),
 УГКЦ, РПЦ .
39) Коліда Софрон ( 20 вересня
 1904 — червень 1944), мученик .
40) пластун сеніор  Коржан Михайло, курінь Лісові Чорти (11 листопада 1912 — 27 вересня 1977), УАПЦ.
41) Куницький Леонтій ( 20 червня 1876 — 25 вересня 1961).
42) Лиско Роман Іларіон Марія
( 14 серпня 1914 — 14 жовтня 1949 ?), мученик .
43) Лициняк Василь
( ? — 1 березня 1951).
44) Марґітич Іван , псевдо
 « Муравель»( 4 лютого 1921 — 7 вересня 2003).
45) Миськів Григорій
 ( 6 січня 1914 — 26 листопада 2007).
46) Монцібович Євген (?— 1921).
47) Мончак Ігор Нестор (14 квітня
1928 — 10 червня 2007).
48) пл. сен. Пап Степан , псевдо «Пугач» , ЦМ (11 березня 1917 — 25 лютого 1990).
49) пл.сен. Побігушка Филимон , ДБ , ?
50) Пшепюрський Андрій, ОЗО
(10 грудня 1874 — 1945).
51) Редьо Андрій , псевдо «Яворенко», «Дух» (1 червня 1909 — 1959).
52) Скоробський Володимир, ДК, ?, УПЦ КП, диякон.
53) Смик Богдан (6 травня 1912 — 12 жовтня 1994).
54) Стернюк Володимир (12 лютого 1907 — 4 жовтня 1997).
55) Стернюк Остап (7 квітня
1909 — 19 травня 1993).
56) Тарнавський Володимир
 (16 червня 1912 — 1997?).
57) Тарнавецький Степан (19 червня 1904 — ?).
58) Трух Григорій Андрій, ОЗО (18 лютого 1894 — 9 травня 1959).
59) Фіґоль Іван (4 травня 1882 — 3 серпня 1933).
60) Хабурський Степан (1898 — 1972).
61) Хомин Петро ? (1881 — ?).
62) Хомин Роман , псевдо «отець Рафаїль» (5 січень 1907 — 15 жовтня 1944), мученик.
63) Шевчук Василь , псевдо «отець Кадило» , « пластун» (12 серпня
1903 — 13 вересня 1948), мученик.
64) Шевчук Севастян Степан (3 август 1909 — 9 січня 1986).
65) Шептицький Андрій (1865 — 1944).
66) Шулим Іван (1906 — ?).
67) Яхимович Осип Іван (5 серпня
1908 — 1945), мученик.

субота, 9 липня 2016 р.

Пластопедія — найкраще друге видання , ціль нашого життя

8 липня створила другу версію Пластопедії — Plastopediya . Сподіваюся зробити її набагато кращою за попередню , адже межі досконалості нема :-) . Джерелом інформації для цієї праці використовую світовий архів родини Волянських, архіви пластового архіву у Клівленді , які оцифровані лише приблизно на 15 % ( шт. Огайо,
 США ), архів музею Пласту у Львові, приватні архіви українських скавтів, приятелів та добродіїв Пласту .
Допомога, пропозиції ,побажання щодо покращення праці над цим проектом вітаються .
 Сильно! Красно! Обережно! Бистро! Хай лунає добра слава про Пласт , Пластунів та пластунок голосисто !

пʼятниця, 8 липня 2016 р.

Степан Городецький великий приятель Пласту

Городецький Степан 
( ? — 26 грудня 1928 , похований в
 с. Вербилівці, Станіславівщина,  Польща, тепер Рогатинський р-н, Івано - Франківська область, Україна)  — церковний та громадський діяч .  Один з фундаторів  Рогатинської української гімназії . Закінчив університети у Львові та Римі, факультети богослов'я . Настоятель Львівської Духовної Семінарії, капелан митрополита Сильвестра Сембратовича . 1891 став парохом 
сіл Вербилівці, Бабухів та Залужжя, 
у 1903 - 1927 — рогатинський декан. 
Активно підтримував Пласт , Молоду Січ , які працювали при  українській гімназії в Рогатині .

четвер, 7 липня 2016 р.

Галина Хамула гарну скавтську поставу в Пласті здобула

Хамула Галина 
( ? — 15 червня 2004 , Нью - Йорк, 
США ) — громадська діячка, пластунка сеніорка керівництва , членкиня 
ІІ куреня УПС  «Ті , що греблю рвуть» 
в станиці Нью - Йорк та Кергонксон, зв'язкова ІІ куреня УПЮ ім. Лесі Українки , входила до Крайової Пластової Старшини США .
Її чоловік , Володимир Хамула був станичним Пласту в Нью -Йорку . Дітей власних не мали . 
Здобула пластовий ступінь 
КВ ІІІ УПЮ (з 1966 ) й
 автоматично увійшла 
до Великої Ради Скобиного Кругу 
( з вересня 1973 р. ) , як її співзасновниця . 
Внесена до  реєстру  Світової Кадри Виховників та Виховниць УПЮ
 під № 81 .
Вийшовши на пенсію, жила на
 « Золотій Осені » , біля Союзівки, потім мешкала разом із сестрою, у Нью-Йорку , згодом — під опікою подруги з України та сестри з Аляски.
Останні роки життя тяжко хворіла
 й перебувала в піклувальному домі,  
де її мало хто провідував .
На панахиду прийшло лише 14 осіб , а на Божу Службу в церкві Св. Юра - 4 . 

середа, 6 липня 2016 р.

Павло Богацький життя яскраве скавтське прожив , іскрою не одну пластову ватру запалив

Богацький Павло Олександрович
( 4 березня 1883, Кутин, Кам'янець - Подільського повіту, Російська імперія, тепер Хмельницька область, Україна — 22 грудня 1962, Тірроул
 [ Thirroul ] , Aвстралія ) — український військовий й громадський діяч, письменник, журналіст .
Пластове псевдо — « Тигр » .
 В 1919 очолював Січову Команду в Кам'янець - Подільському, а восени того ж року став співзасновникам
там станиці Пласту.
Більше про це можна прочитати в статті « Пластовий скаутський рух у Хмельницькій області від початку до сьогодення ».
Емігрував до Австралії , де енергійно розпочав розбудову Пласту . Належав до куреня […?] з 1951 . Нагороджений Орденом Святого Юрія в золоті .
Останні роки життя сильно хворів , був майже паралізований . Відійшов на Вічну Ватру внаслідок інсульту .
Стаття в стадії скорого доопрацювання .

вівторок, 5 липня 2016 р.

Ольга Дзядів з ІІ куреня УПС працювала поки останній подих щез

Дзядів Ольга
(4 червня 1917, Львів , королівство Галичина, Австро-У Угорщина ,
тепер обласний центр Львівщини, Україна — 19 липня 2006, Денбер,
шт. Коннектикут, США ) — українська громадська діячка . Походила з родини Жарських . Абсольвент Львівського університету, факультет філософії .
Належала до ІІ куреня УПС « Ті, що греблю рвуть » . Активна учасниця пластових таборів в Україні, Німччині, США .
Входила до редакційної колегії пам'ятної книги гімназії Сестер Василіянок у Львові .
Відійшла на Вічну Ватру на 89 році  життя . Панахида відбулася 28 липня у церкві Св. Миколая в Денбері,
шт. Коннектикут .

понеділок, 4 липня 2016 р.

Дмитро Бідула - пластун з Тернопілля

Бідула Дмитро Федорович 
( 1912 ,  с. Вербівка, Бережанський повіт, Тернопілля, королівство Галичина, Австро - Угорщина, тепер Бережанський р-н, Тернопільська область, Україна — 1941, Бережани, СРСР, тепер  Тернопільщина , Україна, місце поховання не відоме ) — громадський й політичний діяч . Провідник Пласту в с. Вербів, член ОУН , арештований агентами НКВС , в'язень комуністичних катівень, розстріляний . У списку КБ УПС полеглих під час репресій українських скавтів відсутній .

неділя, 3 липня 2016 р.

Микола Свідерський - культурний світоч українських австралійців

Свідерський Микола 
( 17 жовтня 1920 , Почаїв, Тернопілля, Польща, тепер Тернопільська область, Україна  — 22 січня 1987, Сідней, Австралія ) — український педагог , громадський й політичний діяч . 1939 емігрував до Австралії ( Сідней). Вчителював в українських школах, викладав педагогічні курси, був головою культурно - освітній референт Об'єднання Українських Громад Нового Південного Уельсу . Провідник Ради Поневолених
Народів, належав до Ради Етичних Спільнот в штаті , ОУН (м) . Організатор пластових гуртків , станичний станиці Пласту в Сіднеї, член Крайової Пластової Старшини Австралії , заступник голови Організації Екзильних Пластунів Австралії .

субота, 2 липня 2016 р.

Ірина Савицька « Бистра »

Савицька -Козак Ірина 
( 30 жовтня 1925 , Львів, Польща, тепер Україна —  25 листопада 2015, похована на цвинтарі Вальдфрігоф,
  у Мюнхені, Баварія, Німеччина) — лікарка, громадська і політична діячка . Донька лікаря.
Гімназисткою вступила до Пласту ,
 а у 18 років членкиня Юнацтва ОУН
( 1941-1941- в підпіллі ) , 1942 - 1943 - референтка вишколів в крайовому осередку Юнацтва . 1943 - 1946 заступниця крайової провідниці Українського Червоного Хреста
ЗУЗ, референтка з організації УЧХ.
В травні - липні 1944 - організаторка
й комендантка школи УЧХ .
Відзначена Бронзовим Хрестом Заслуги.
Влітку 1946 як кур'єр від Р.Шухевича до Західної Німеччини ( йшла за власним маршрутом і успішно його пройшла) ,  бо налагодженний канал вже був під контролем МДБ . Членкиня Закордонних Частин
 ОУН , згодом ОУН ( з), її Політичної ради, Президії Середовища УГВР .
Долучилася до відновлення Пласту
у таборах Ді - Пі 1946 р . Голова Крайової Пластової Ради в Німеччині
 (ФРН) . Активно працювала в станиці
Пласту Мюнхен .
1949 вийшла заміж за Володимира Козака ( п. 1993) . Мала доньку Роксоляну , яка також стала лікаркою.
Продовження далі скоро буде

пʼятниця, 1 липня 2016 р.

Ярослава Болюх — будівнича Пласту в Австралії

Болюх Ярослава 
( 1925 — 28 червня 2008,  Вікторія, Австралія ) — громадська діячка,  належала до ІІ куреня УПС
 « Ті , що греблі рвуть» 
(згодом курінна), Плавня
 « Дніпро» (з 12 серпня 1981, через деякий час провідниця Плавні), пластунка сеніорка керівництва, станична у Вікторії , голова Пласт - Прияту , голова Станичної Ради , Паланкова Області Вікторія. Активно брала участь у купівлі та упорядкуванні пластової оселі
 « Сокіл» ( побудова басейну), виховництва новацтва та юнацтва,
членкиня Комісії Пластових Проб, крайова комендатка КВВ УПЮ, комендатка спільного табору 
Пласт - Сум, референтка преси, входила до булави таборів й ЮМПЗ. Голова Комітету оборони прав людини , голова Українського Спортового Товариства « Леви», Перша секретарка Української Громади та Союзу укранців Австралії у Вікторії, членкиня управи СУОА , Культурно - освітній референт .
Нагороджена проводом Пласту орденами Св. Юрія у сріблі ( 22 грудня 1974) та золоті (8 грудня 1986). 
Мала доньку Мирославу .


Леся Паєвська , « Орися »

Паєвська Олександра (Леся Томич)
 [ 17 січня 1908, с. Нижній Березів, Косівщина, кор. Галичина, Австро - Угорщина, тепер Косовський р-н, Івано - Франківська обл., Україна -
 8 квітня 1953, Київ, УРСР, СРСР ,
тепер Україна ] — педагог, громадська й політична діячка .
Батько : отець Микола Томич, помер молодим від сухоти ;
Мати : Марія з родини священиків Смалько , вчителька .
Після смерті батька жила з братом та мамою у діда — отця Миколи Смалька (мав 5 доньок, які вийшли заміж за священиків) , в селі Брустури . Навчалася у Коломийській жіночій семінарії Українського педагогічного товариства (до 1926), була активною членкинею пластового куреня
ім. Марти Борецької . Вчителювала у Володимирі - Волинському . Вільно володіла кількома іноземними мовами .
Вийшла заміж за Дениса Паєвського , колишнього вояка Армії УНР .
 Вступила до ОУН , мала псевдо
« Орися » . 1939  в її будинку поселився начальник НКВС . Весною 1940 , дізнавшись, що потрапила до списку на вивіз , разом з сином Юрком втікає до с. Брустури (Станіславівщина), де її мати працювала директором школи .
Її чоловік переплив прикордонний Буг ще раніше , однак був арештований німцями й потрапив до концтабору .
Пркцювала у школі разом з мамою . Налагодила зв'зок з місцевими представниками ОУН , успішно виконувала поставлені завдання , стала зв'язковою окружних проводів на Буковині і Гуцульщині . 1947 переїхала до с. Бабин , поблизу
Косова , де під час ремонту школи  збудувала криївку . 1950 МДБ мало вже інформацію про « Орисю » й вона отримала наказ перейти  на нелегальний стан , що й було скоро зробила : маму й молодшого син сховала у родичів з новими документами(з ними вони жили до смерті), а сама з 14 - річним сином Юрієм пішла у глибоке підпілля . Агенти МДБ втратили її слід , катування її знайомих у селі
нічого не дали .
 1944 з німецького  концтабору повепнувся її чоловік . Він пропонував емігрувати разом з дітьми , однак Леся відмовилися і він лишився з нею , а згодом був арештуваний й засланий комуністами до  мордовських концтаборів .
Лишивши Юрія в схроні з надійними
підпільниками, вирушила виконувати свою місію . 1952 зустрілася з сином знову , як референт пропоганди Окружного проводу ОУН, авторка статтей, листівок, коротких художніх творів . Свої праці підписувала шифром М - 35 . За цей час він став друкарем листівок, документів,  пройшов військовий вишкіл й отримав псевдо «Жучок» .
В останньому своєму листі до
 родини писала : « Ми всі загинемо , але свідомо вибрали цю дорогу , бо
 таких, як ми, треба було і буде
треба , як зразок прийдешнім борцям за волю України » .
27 червня 1952 переодягнені в повстачі однострої мдебешники на чолі із зрадником , колишнім провідником Служби Безпеки ОУН Коломийщини, заманили «Орисю»
та 6 осіб її супроводу , в тому числі
й її сина у пастку поблизу озера Лебедин, зненацька напали , вбили двох повстанців, інших поранили і захопили у полон . Слідство над нею та 60 дисидентами тривало до січня 1953 , їх утримували в камерах по одному .
Юрій та одна з жінок отримали
по  25 років концтаборів,
семеро — 20 років ув'язнення, всіх інших — розстріляли у Лук'янівській тюрмі .
Її син після заслання мешкав у Червонограді , Львівської обл., відійшов у Вічність 8 січня 2008 р., залишив спогади про свої пригоди,
в них він також згадує свою маму,
легендарну « Орисю» .

четвер, 30 червня 2016 р.

Андрій П'ясецький — лісовик й мученик

П'ясецький Андрій
( 27 серпня 1909 , с. Реклинець, Жовківський повіт, біля Великих Мостів, Львівщина, королівство Галичина , Австро-Угорщина, тепер Жовківський р-н, Львівська область, Україна — 25 листопад 1942, Львів, Німеччина, тепер Україна ) — лісознавець, громадський й політичний діяч . Був п'ятим , наймолодшим, в родині о. Лева та Софії ( з дому Подолинських). Його старший брат Володимир був хорунжим УГА і загинув в бою під Жовквою. Під час навчання у Львівській державній гімназії вступив до Пласту. Належав до
куреня УСП « Лісові Чорти » .  Пластове псевдо — « Дусько».
Відбував всі курінні табори . Старший брат Юрій та двоюрідний брат Петро також були у курені. 22 червня 1929 відбувся великий збір « Лісових Чортів» з нагоди посвячення прапора. 53 пластуни тоді вперше урочисто заспівали славень « Прапоре мій» , слова до якого написав П'ясецький.
Прапоре наш ! Багато впаде в бою, Багато загине в тюрмах, засланнях,
З'явися ти в останніх ясних снах .
У серпні 1929 брав участь у мандрівці ЛЧ Поділлям . Поблизу Більча, оглядаючи печери, він познайомився з Олегом Ольжичем — археологом, поетом й також пластуном. Кілька днів вони разом проводили розкопки печерного поселення часів мідної доби .  Фундатор Село - Пласту . Після заборони Пласту польською владою , разом з братом Юрієм винаймав квартиру для підпільних пластових сходин та гутірок .
22 червня 1935 одружився у Львівській катедрі Св. Юра з ст.пл. Марією Павлиною Федусевич, Ls. Абсольвент Львівської політехніки, факультету лісництва. Інспектор лісів у Львівській архидицезії УГКЦ . 1939 - 1941 — здобував ступінь доцента лісівницького факультету Львівської політехніки. Завідувач Янівським лісництвом . Арештований агентами НКВС , перебував в тюрмі Бригідки . 1941 втік на волю . Входив від ФНЄ до Українського Державного Правління 
[ уряд України ] , створеного 30 червня 1941 у Львові ( керівник ресорту лісів ) згодом директор лісів у Львові ( через три місяці німці переобрали дирекцію). Створив й очолюва Лісовий університет, до якого приєднав Янівське лісництво . Автор праць : « Про побудування і біологічний розвиток ряду типів українських лісів [ Львів, 1942]. Це не сподозбалося німцям, які його за це арештували .Митрополит Андрей Шептицький не зміг його врятувати . Розстріляний в 33 роки на Янівському полі, біля Львова разом з іншими 28 заручниками , на схилі Кортумової гори ( за Янівським цвинтарем ). В Галичині тоді було ліквідовано близько 100 осіб [ 52 в Ягольниці, Чортківський повіт, Тернопільщина].
12 серпня 1990 відбулося освячення могили загиблих .  

середа, 29 червня 2016 р.

Юрій Коновалець : « Я працю й невдачі, всі злидні й недолю, прийму як завдання Великої Гри »

Коновалець Юрій 
( 1 січня 1924, Берлін, Німеччина — 19 грудня 1958, похований на кладовищі Кампо Верано, Рим, Італія ) — громадський діяч , син Євгена Коновальця ( засновника УВО та
 ОУН ) та Ольги з родини Федак .
Жив з батьками у Німеччині, Литві 
( отримав литовське громадянство разом з батьком 1929 ) , Женеві
 ( Швейцарія , 1930 - 1936 ) , Римі 
( будинок на вулиці Люнґотевере Флямініо, 74 , Італія , 1936 - 1958).
Однокласник [ сидів за одною партою] сина посла Литви
 в Італії Вальдемараса Черняцкіса — Альгірдаса . Належав до Пласту , був гуртковим й активно пластував .

 На світлині : Юрій в скавтському однострої , близько 1938 / 1939  рр.
====&&&===&&&===&&&===&&&&===
Пл.сен. Ольга Кузьмович, Гр у своїй книжці « Про це і те » писала :
 « […] Влітку 1930 р., коли я звичайно перебувала у родинному домі Федаків у Ворохті, прийшла радісна несподіванка . До нас приїхав Юрко
« полковниченко » , як називав його дідусь . Під фальшивим прізвищем і опікою посла Мілени Рудницької дістався він щасливо з Женеви до Ворохти, щоб перебути якийсь час з незнаною йому досі родиною . Передав мені маленьку карточку , писану дрібним рівним письмом :
« Ольчику , вважай на Юрка — Г ».
Горда з цієї відповідальности, я весь час пильно « вважала» на Юрка .
[…] Пригадую , як після трагічного
23 травня 1938 р. тоді 14 - річний хлопчина став немов через ніч дорослим , глибоко пережившим смерть батька і перебрав місце його в опіці над матір'ю . Важко уявити собі більш тонкі і близькі стосунки , що були між мамою і сином , які були залишені долею у чужому непривітному морі у важких воєнних роках . Юрко не лише опікувався мамою з безмежною любов'ю, але старався її , як батько і родина, оберегти від усіх небезпек і потрясінь життя . Навіть у своїх останніх , сповнених жахливого болю, місяцях, перед смертю, він приховув від неї свою частинну сліпоту та безнадійний стан недуги — рідкісний рак , якого був свідомий .
[…] Тета Оля знала про його невиліковну недугу і мовчала перед ним . Юрко перед виходом до бюра залишав біля   дверей її кімнати піднос з приготованим сніданком і карточку з кількома теплими словами. Вона на безсоння , пізнього вечора писала Юркові надобраніч кілька слів і залишала біля дверей його кімнати».
1978 весь архів, який зберігався 20 років , після родинної наради був, нажаль , знищений його родичами.

понеділок, 27 червня 2016 р.

Фундатор Пласту Петро Франко

Франко Петро 
( 28 червня 1890 , с. Нагуєвичі, Львівщина, королівство Галичина, 
Австро-Угорщина , тепер Дрогобицький р-н, Львівська 
область, Україна — 1941, ?, СРСР ) — український військовий і     громадський діяч , педагог, інженер-хімік, письменник . Син поета , перекладача, громадсько-політичного діяча Івана Франка . Під час навчання у Львівської вищої політехнічної хімічної школи долучився до творення восени 
1911 р. скавтського гуртка , який поєднав студентів Львіського політехнічного університету 

( Іван Чмола, Роман Сушко, Олена 
[ Степанів] Степанівна,  
Г. Дмитренко, С. Сидорович,
 С. Древко ) , учнів Академічної гімназії, Головної державної семінарії, Торгівельної школи, жіночої семінарії Українського педагогічного товариства, семінарії сестер Василіянок ( найактивнішими було 20 осіб ). Домівка гуртка знаходилася у приміщенні спортового товариства « Січ», на вулиці Коперніка, 16 . В ньому панувала сувора дисципліна . Вишкіл та нічні вправи проходили на околицях Львова. Перший пластовий мандрівний двотижневий табір відбувся влітку 1912 р. на 
Чорногорі ( близько 30 скавтів). Пл.сен . Ганна Дмитренко згадує :
 « На практиці ми вели більше військову , ніж пластову працю, бо крім в'язання вузів, пластової ходи , сигналізації, вчилися стріляти з браунінга, впізнавати  кріса системи Манліхера , таборувати » . 
Степан Ріпецький : « Проіснувавши до осені 1912 пластовий гурток виконав дуже трудну і важку піонерську працю в ділянці , якої змістом від довгих літ у нас ніхто не інтересувався . Він передав цінний досвід своєї недовгової праці комітетові академічної молоді та січовій організації, до рук яких перейшла ініціатива подальшої розбудови мілітарної організації ». 
У грудні 1911 створив спочатку таємний , а згодом легальний пластовий гурток при Академічній гімназії ( тепер вулиця Театральна, 22), а в квітні 1912 — перший пластовий гурток юначок при Жіночій семінарії Українського педагогічного товариства ( тепер вулиця М. Туган - Барановського, 7 ) , які потім були одночасно членкинями гуртка І. Чмоли. 
До його гуртків ( існували до 1914 ) належали близько 120 осіб й головна їх спеціалізація  — тіловиховання .
Вигадав назву українських скавтів — « пластуни » . 
Разом з І.Чмолою та О.Тісовським став фундатором української скавтської організації «Пласт»
1912 р . 
Скоро  відродив пластовий гурток
 « Стрілецький» спільно з І.Чмола, 
В. Кучабський, О.Квас, Ю.Охримович, О. Кучерішка, М. Любінецький, І.Кулиняк, Г. Ничка, Р.Дашкевич, 
В. Клим . 
Доклав зусиль до налагодження міцних зв'язків пластових одиниць Львова з іншими осередками Галичини . Ініціював скликання 
З'їзду пластових впорядників й очолив оргкомітет . І Пластовий з'їзд відбувся 6 квітня 1913 р. Було ухвалено Статуту Пласту  й вимоги 
до трьох пластових проб , а також його проект  про пластовий 
однострій , сформовано Інформативний пластовий комітет, головою якого обрано О. Тисовського 
( Дрота ) , а заступником — 
П. Франко . 
Редактор журналу « Пластовий табір» ( січень - серпень 1914 , виходив окремою сторінкою в часописі
 « Вісті з Запорожа» ) . Перший стаціонарний пластовий табір
 він  провів 1914 . Активний учасник Здвигу з нагоди 100 - річчя від уродин Т.Шевченка 27 - 28 червня 1914 , в якому взяли участь близько 
12 тисяч представників молодіжних організацій : « Сокола», « Січі » , 
« Пласту » ( понад 100 пластунів та пластунок з  Дрогобича - 9 , Львова, Стрия -40 , Яворова - 20 , Перемишля, Сокаля, Коломиї,  Рогатина - 15 , Станіславова, Бережан, Теребовлі - 10, Чернівців . Пластуни без однострою йшли в ході одразу за тими , що були в одностроях, а ті , які не пройшли реєстрації в участі було відмовлено. Пл.сен. О. Бойчук, ЛЧ пригадував цю подію так :
 « Вишколений, здисциплінований в небачених до цього часу одностроях відділ пластунів під керівництвом 
П. Франка приємно подивували українську громадськість » . Закінчивши мандрівний табір на Чорногорі, добровільно вступив разом зі своїм пластовим куренем одразу до Легіону Українських Січових Стрільців . Відзначився в боях під Семаківцями. Одружився з Ольгою Білевич 1917 .
В 1918 - 1919 організував авіаполк Української Галицької Армії . 
Лікував поранення 1920 у Відні 
(Австрія) . 1922 - 1931 — учитель Коломийської гімназії (Польща) . 
1923 став батьком — дружина народила доньку Віру у селі Полонична , що на Львівщині . 
1931 — 1936 — працював інженером 
в Харкові ( УРСР, СРСР ) .  Депутат Верховної Ради УРСР , викладач Львівського торгово - економічного інституту( 1939 — 1941 ) , директор музею Івана Франка у Львові .
Зв'язковий 19 - го куреня
ім. М. Залізняка, скавтмастер . 
Автор кількох праць та мемуарів :
1) « Як закласти пластові дружини », Львів, 1914 р.; 
2) « Пластові ігри та забави » ;
3) « Пластовий однострій » ;
4) « Пластові відзнаки » ;
5) « Пластуни ». 
6 ) « Іван Франко зблизька » , Львів, 
1937 р.
Автор передмови до книжки рецептів своєї дружини .
Разом з батьками відвідував кілька разів с. Криворвню ( тепер Івано-Франківська обл. )  й добре знав отця Олексу Волянського та його родину .
В червні 1941  заарештований співробітниками НКВС . Подальша доля точно не відома : загинув під час червоного терору , місце поховання не встановлено . 

неділя, 26 червня 2016 р.

Почесний Пластун Іван Стебельський

Стебельський Іван
(1 грудня 1914, с. Стара Сіль/ Самбір, Львіщина, королівство Галичина, Австро - Угорщина, тепер 
 Україна — 2006, селище Стара Сіль, Старосамбірський район, Львівська область, Україна ) — педагог, військовий, політичний та громадський діяч, меценат.
 Належав до ОУН, Карпатської Січі, ветерен боїв за незалежність Карпатської України (1939). 
Емігрував до США, мешкав в штаті Колорадо. В Денвері створив парк Бабин Яр. Почесний громадянин 
м. Борислав ( з 1995). Сприяв створенню й існуванню Бориславської державної гімназії. Лауреат премій імені С. Дубравського та імені М. Утриска . Почесний Пластун. Фінансово підтримував курінь І УПС імені Тисовських. 
12 квітня 2008 ГПБ відзачила його посмертно Бронзовим Пластовим Хрестом за геройський чин 
( 1942 р. врятував  життя сотнику
 УПА Степану Стебельському 
«Хріну»). Відійшов на Вічну Ватру 
на 92 році життя.

четвер, 23 червня 2016 р.

Спогади Северина Левицького про червень 1941 у Львові

Розміщую уривки зі щоденника Начального Пластуна, Сірого Лева,
( пл.сен. Северина Левицького, Ті)
 за червень 1941 р. Б. до чергової річниці вшанування пам'яті жертв комуністичного режиму в Україні. Пам'ять загиблих в ділах живих ! Сильно! Красно! Обережно! Бистро!
 « 29/6. 41, неділя. Після відкриття тюрем намагався знайна Богдана Хамулу , чоловіка дочки Тетяни . Входимо в тюрму від вул. Коперника . Брама пів розкрита ...[..] Перед мною до висоти моєї шиї невидана купа трупів свіжо помордованих , вже не теплі , але ще не штивні . На руках деяких ще йшли годинники . Всі переважно були лицями до долу . Вбрання їх було розхрістане, подерті лиця викревлені в страшних гримасах. Були стріляні і страшно побиті. Поламані ноги, руки, груди розм'яжджені аба інші часті тіла . Тут на цій купі могло бути до 40 людей . [..]
Іду на поверхи . Клітка сходова тюрми вузька, в шнуровій клітці - сітці . Келії позабивані ; є і замкнені, але порожні. Деякі « люксові» з синниками, коцами, подушками. Є ще решетки мамалиги, хліба по келіях.[..]
По кімнатах ходило ще досить людей— грабіжників - поляків. Та другі накликували їх нічого не грабувати, бо по черевиках, які вони знімали з убитих , можна буде трупа пізнати .
Я зразу жахався, але згодом опанувала мене так втома, що я на ніщо не реагував. Коли давали знак , що вулицею Сапєги ( тепер частина Коперніка) або Лонцкого, але я нікуди не втікав. Мені було все одно.
« Є дійсно щось страшніше, як смерть», — повторяв я слова Таньки. Йоганка ( старша сестра ) за мною ходила, і як я зразу розплакався, мене успокоювала . Вона теж збирала папери. І за мною вийшла.
Зломаний іду додому.  Лихорадка довго не опускає мене. День минає важкий, як олово .
30/6.41, понеділок . … Год. 6.10 проїхали площу Пруса ( тепер пл. Івана Франка) з вул. Пелчинської
( тепер Вітовського) перші німецькі мотоциклісти з кулеметами. Їдуть спокійно, зустрічним кланяються, їдуть здалека, бо дуже запилені. У кожного з них квіти на машинах городові або пільні, в'їжджають як до свого міста, без страху перед цивільним населенням. [..]
На всіх устах жахливі сцени в тюрмах. І на Лонцкого, і в Бригідках,
 і на Яховича, і на площі поставовій,
 і у Білогорському лісі... Падуть слова, цифри, описи помордованих, живцем замурованих, закатованих, попалених людей . Радість , слава , прапори, про які ще вчора не снилося, нове життя і страшний акорд старого, старого як з ҐПУ, ЧК, тепер з НКВД. [..]
На Сапєги пізнав сот. Роман Шухевич
свою матір при трупі Юрка. Мені це оповідають… , а мені згадується ватра на таборі і Юрко з гітарою , з піснею:
ТИ ВОСКРЕСНИШ, МОЯ УКРАЇНО,
В СВОЇЙ СИЛІ І ЧЕСТІ СВОЇЙ…
1/7. 41, вівторок. … В Бригідках відкрили в замурованих пивницях стоси трупів. Та мої спроби дістатися до тюрми через Штадткомандо чи міліцію безуспішні. [..] Таня принесла вістку від студ. Босого, якого большевики залишили живим у келії, що Данька, Назара і інших випроводили в п'ятницю вечером з келії і повезли в сторону Личакова. Босий сидів з ним в келії і вийшов живим, розбили келію після втечі НКВС .
2/7. 41, середа. Випадково довідуюсь, що Босого можу зустріти у Яблонського при вул. Пулавського (тепер Паркова ). Оповідає :
« В четвер 26/6 перенесли його з камери в сутеринах на поверх ч. 40 .
 В сутеринах сидів сам . Чув крики побиваних і розстріли. В камері застав м. и. Данька ( його добре
знає ) і Назара . Данько був смутний .
Особливо був побитий попід очі ,
одно око цілком запухло . І по тілі мав рани і спалки. Назар мав м. и. вибиті зуби. Данька, Назара, Кухара з медиц. і Кухара другого, Сторожука вивели в п'ятницю вечором з келії . Після їх виведення чули гук мотору авта і мотоцикля. Чи це заглушували стріли, чи їх вивозили — невідомо.
[..]  Був я сьогодні і на вул. Сапеги в тюрмі . Дістаюсь по довгому чеканні
з протекції  . Трупи сьогодні розставлені вже на подвір'ю здовж городичка від вул. Томіцкого ті, що були на купі; дальші з ям виняті . Прибуло ще кілька -десять . Закінчую вибирати з ям. Переходжу ще раз уважно, шукаю сьогодні за Даньком і Назаром . [..] Та не знаходжу нічого . Краще було б , якби тіло можна було віднайти».
/ З фондів Музею-архіву Пластового руху /

понеділок, 20 червня 2016 р.

Леся Петлюра — життя коротке , однак яскраве

Петлюра Леся Симонівна
( 25 жовтня 1911, Москва ,
 Російська імперія — 16 листопада 1941, Кaмбо-ле-Бен ( Cambo-les-Bains), тепер Аквітанія, департамент Атлантичні Перенеї, перепохована 1942 на кладовище Монпарнас, Париж, Франція) — поетеса, художник,  громадська  діячка . Батько : Симон Петлюри — журналіст, військовий , громадський та політичний діяч  фундатор УНР
 та  її збройних сил , військовий міністр в українському уряді Директорії ), мати : Ольга Опанасівна, належала до роду  Більських - вчителька . 
Мешкала разом з матір'ю у Москві
 ( 1911— 1917) , Києві ( 1917 — 1918 ) , Кам'янець-Подільському 
(1918- початок 1919 ),  
Празі (1919 — до середин 1922 ),
а потім у Варшаві, до жила дуже бідно, в невеликій кімнатці спільно 
з батьком, мамою, дядьком Олександром та охоронцем
 ( 1923 - 1925) . Навчалася у польській та чеській школах , вільно володіла чеською і польською 
мовами . В серпні ( за іншими даними весною) 1925 емігрувала з родиною до столиці Франції .
 С. Петлюра наймав двокімнатну квартиру без кухні на п'ятому поверсі готелю , що на вулиці Тенар, 7 біля Сорбони  (харчувалася здебільшого 
у ресторані Бульйон - Шаретьє) .
 У цей час вона активно долучилася до створення першого паризького пластового гуртка , який потім зріс
 до куреня ім. С. Петлюри й його делегати брали участь у І (2 .11.1930) 
ІІ ( 7.06.1931) , ІІІ ( 22.11  1931 р. ) ,
 IV ( 27.11.1931) , 
V ( 28.01.1934) , VI (2.12.1934) , 
VII ( Ювілейному , 1937) З'їдах  Союзу українських пластунів -еміґрантів
 ( СУПЕ ) . 
Закінчила ліцей  Фенельйон у 
Парижі , 24 серпня 1933 заочно вступила в університет м. Бордо на літературно-науковий факультет. Малювала картини , писала вірші
 ( найвідоміший — « Прапор ») .
Допомогала в організації 
І українського пластового табору в Шалеті 1937 р., присвяченому 
25- річчю заснування Пласту , який тривав 30 днів . Його учасниками стали 56 скавтів з м. Ліон ( морський гурток ) , курені ім. С.Петлюри , М.Міхновського ( Париж), курінь ім.Євгена Коновальця ( Algrange), 
ім. Івана Мазепи ( Knutange ) , курінь ім. Володимира Великого
 (Audun-le-Tiche ), гуртки новаків й новачок ( Nilvange ) . Комендантом табору був С. Сірополко ( Прага) .
 Хворіла на сухоти , жила в гірському
 ( Піренеї ) пансіонаті м . (Kombo-le-Ben) з березня 1930 ,  де й відійшла на Вічну Ватру з посмішкою на вустах.

Виставка українських поштових марок в Едмонтоні

Першу виставку українських поштових марок в закордонні організували 
1951 р . в Едмонтоні ( Канада ) скавти з Пласту . На знимці : марка пластової пошти « І курінь Уладу Пластунів Сеніорів імені Степана Тісовського , заснований у 1930 » . 

Олег Кандиба знав , який спадок від батька отримав

Кандиба Олег Олегович 
( 31 липня 1944 , Німеччина — 19 вересня  2012 , Оттава, Канада) — фізик , громадський діяч . Батько : Олег Ольжич ( поет, археолог,
 громадський й політичний діяч , належав також до Пласту в Чехії ) , мати : Катерина Білецька .
1944 — 1949 рр. перебував з матір'ю
 в Німеччині y таборi Ді - Пі під іншим прізвищем . 1949 разом з родиною емігрував до Канади . 1967 закінчив Квінський університет ( Кінгстон ) , факультет фізики . Працював у НАСА ,
консультантом міністерства оборони Канади ( питання озброєнь , виготовлення ПЗ для ВМФ та приладів , які застосовували ВПС ) .
Вступив до Пласту ще юнаком . Отримав пластовий ступінь КВ - ІІ
 й увійшов 28 листопада 1976 до
Великої Ради Скобиного Круга УПЮ. Його прізвище є у Світовому Реєстрі Кадри Виховників і Виховниць УПЮ Пласту під № 177 .
Був головою Оттавського відділення Канадського товариства приятелів України . Ініціював й організував допомогу дітям , які постраждали
від наслідків Чорнобильської катастрофи. Активно долучився до розбудови Фундації ім. О. Ольжича в Києві . 
Відійшов на Вічну Ватру після відзначення 100 - річчя Пласту .

четвер, 9 червня 2016 р.

Папа Франциск запрошує на Світовій День Молоді

Скаутів з усіх континентів у Краків на Світовий День Молоді , який відбудеться 26 — 31 липня , запросили Папа Франциск та Президент Польщі Анджей Дуда , які також належить до скаутського руху . Зголоситися можна до 30 червня на офіційнoму веб-сайті СДМ

середа, 8 червня 2016 р.

Стефанія Цегельська

Цегельська Стефанія 
( 23. 02. 1916 , с. Угринів ,
кор. Галичина , Австро -Угорщина , Сокальщина, тепер Іван - Франківська обл., Україна — 8 квітня 2002 р., цвинтар Апостолів Петра і Павла, Клівленд , шт. Огайо , США ) — громадська діячка . Батько , о. Іван Кашубинський був парохом в с. Угринів , мати Ольга походила з родини Смулка ( навчалась у Перемишлі ) .
Вивчилася на швачку й
виготовляла одяг на замовлення у Львові . Захоплювалася медициною .
1944 емігрувала до Німеччини , перебувала в таборах Ді Пі, де разом зі своїм майбутнім чоловіком Романом  активно долучилася до праці у
Пласт - Прияті ( 1945 — 49 , продовжувала цю діяльність у ЗСА аж поки не відійшла на Вічну Ватру в 87 років ) . Переїхавши до США ,
1 вересня 1951 Р. Цегельський одружився з нею й вони оселилися в м. Істон ( шт. Пенсельванія ) . 1954 разом з родиною виїхала до
Клівленда . В США отримала посвідку про здобуття вмілості працювати на ЕОМ , влаштувалась на роботу касиром - оператором у супермаркеті .
Спільно із сестрою Іриною була членкинею 33 відділу Союзу Українок Америки , працювала у сестринстві при церкві , товаристві « Рідна
Школа » . Майже щорічно відвідувала Україну . Видала власним коштом книжку « Документи до історії УГКЦ
в Польщі у 1947 — 1960 роках »
 ( 1996 р., Львів , видавництво
« Каменяр » ) . Фінансово підтримувала сиротинці , українські музеї у Нью - Йорку , Клівленді , Коломиї , виставки мистецтв в Україні та США .
Діти : 1) Ігор Іван ( 24. 02. 1953 , Істон ,
шт . Пенсельванія , США - тепер) — лікар -хірург . Навчався у
 « Рідній школі » ,
належав до української скаутської організації « Пласт » . 19 травня
1962 р. одружився з Варварою Бравн , ньюйоркською бухгалтеркою ( церква Св. Юра , Нью - Йорк ) .
2 ) Роман Євген ( 26 грудня 1954 , Клівленд , шт. Огайо , США —
дотепер ) — біолог , навчався у
 « Рідній школі » , належав до Пласту.

Федусевич Марія

Федусевич Марія Павлина
( 3 лютого 1909 , Станіславів , кор. Галичина , Австро -Угорщина — 4 грудня , 1984 , Київ , Байкове кладовище , УРСР , СРСР ) — український педагог , перекладачка , громадська діячка .
 Її батько , Юліян Федусевич був адвокатом й мінстром
справедливості (юстиції)  в уряді
Я. Стецько ( з 30 червня по 15 вересня 1941 ) . Мати Марія походила з родини Левицьких .
Ф. належала до скавтського куреня УСП «Ластівки» , « Карпатського лещетарського клюбу ». Навчалася у Сорбонському університеті в Парижі (Франція ) на факультеті філології .
Співпрацювала з УВО . 1934 як свідок брала участь у судовому процесі
щодо атентату міністра Польщі Перацького .
22 червня 1935 одружилася зі
ст. пл. Андрієм - Олександром П'ясецьким , ЛЧ (Львів , катедра
Св. Юра) . Овдовіла 25. 11. 1942 .
Займалася благодійною діяльністю
( годувала голодних полонених Червоної Армії ) . Так познайомилась з Петром Тернюком , з яким згодом одружилася й переїхала до Києва .
Не могла працевлаштуватись через утиски комуністів близько десяти років . Зрештою , їй дозволили викладати у університеті . Переклала з французької на українську « Собор Паризької Богоматері » В. Гюго .

вівторок, 7 червня 2016 р.

Воячка - пластунка отримала нагороду від командування Національної гвардії України

Старша пластунка Наталія Коцкович , старший солдат полку Національної гвардії України « Азов » отримала відзначку : медаль « Захисник Маріуполя »  та  Почесну грамоту за гарну службу . Ґратулюю
 номінантку . Сильно ! Красно ! Обережно ! Бистро !


понеділок, 23 травня 2016 р.

Гаєцький Теодозій — провідник ХІ куріня УПЮ ім. І. Мазепи

Гаєцький Теодозій 
(1910,  Озеряни , кор. Галичина, Австро - Угорщина, тепер ,
 Україна — 1982 , штат Міннесота, США) — професор , мовознавець , громадський діяч . Навчався у Станіславській українській гімназії
 ( тепер Івано - Франківська українська гімназія № 1 ) , 
був курінним ХІ куреня УПЮ
 ім. І.Мазепи . 
1944 р. емігрував 
до Австрії ( Інсбрук ) , а
 потім — США [ ЗСА ] . Працював викладачем у коледжах .
Його син, Юрій викладав у Гарвардському ун - ті , (США ) 
та Києво - Могилянській академії , 
(Україна) .  Редактор  ІІІ  тому
 « Альманаху Станіславівської 
землі » ( надрукований у 
Нью - Йорку , 2007 р. ) 
у 2000 —2007 рр. 

Велика Гра Осипа Бойчука

Бойчук Осип [Osyp Boychuk ]
 ( 26.07.1907, Львів , кор. Галичина , Австро-Угорщина , тепер Україна — 21.08.1981, Детройт, США ) — видавець, юрист, громадський діяч . Навчався у Станіславській українській гімназії ( тепер Українська гімназія № 1
 Івано - Франківська ) , потім у Львівському університеті ,
 ( юридичний факультет ) , працював за фахом . До скавтської організації
 « Пласт » вступив 1921 . Належав до куреня УСП / УПС « Лісові Чорти » . Секретар Верховної Пластової Команди ( 1925 - 1927 ) . У листопаді 1925 ст. пл. скоб Осип Бойчук долучився до діяльності УВО 
м. Станіслав . Емігрував до 
Німеччини . Очолював діловодство Пласту в Німеччині ( 1947 - 1951 ) , провідник Головної Пластової Старшини 1952 - 1954 , голова Головної Пластової Ради ( з 1954 ) . Приятель 13 - го куреня УПС « Дубова Кора » , курінним якого був пл.сен. Олег Волянський , ДК . 
1951 здобув в УВУ ( Мюнхен , Німеччина ) звання доктор права й переїхав до м. Детройт,  США . Один з фундаторів й активний діяч станиці Пласту в цьому місті . Працював у 
« Рідній Школі » , член управи Централі Опікунів Шкіл українознавства . Видавав шкільні бюлетні , посібники , був редактором періодичних видань :
 « Молодого Життя » та « Пластового Шляху » . Нагороджений Орденом Св. Юрія в золоті . 
Разом з пл.сен. Оксаною Лемеха - Луцькою входив до редакційної колегії ІІ тому 
« Альманаху Станиславівської землі » ( 1977 — 1981 ) , який 
1. 04.1970 він писав : « Пласт у Косові був наділі не тільки клітиною пластової організації , але прямо способом життя  гурту української молоді , яка натхнена своїм провідником , дослівно вводила в життя пластову ідею . В тому лежить неоціненна вартість цієї
 хроніки — « Пласт у Косові на Гуцульщині » Михайла Горобового . 
До США ця праця в рукописному вигляді потрапила в березні 1926 р. 
Михайло Горобовий , засновник й провідник Пласту в Косові надіслав її своєму землякові , Петру Мартинюку у Пассейк, штат Нью - Йорк , який з того часу  став приятелем та Добродієм Пласту по обидва боки океану ( Допомоговий комітет Пласту Пассейку фінансово підтримував українських скавтів у Косові , а згодом - США ) .  Коли Начальний Пластун
 « Сірий Лев » (Северин Левицький ) емігрував до США  після ІІ Світової війни , П. Мартинюк передав йому рукопис . 
34 - й курінь УПЮ ім. 500 героїнь Кінгару в Сіракузах, штат Нью-Йорк, США надрукував його 1970 р. в серії публікацій
 « Матеріали до історії Пласту » . 
В Україні він був опублікований 
2009 р .

пʼятниця, 20 травня 2016 р.

Попович Олександр — пластун й Герой Крут

Попович Олександр
 [Олелько] 
( 1896 , Золотоноша [ ? ] , Полтавська губернія , Російська імперія , тепер місто Полтавської 
обл ., Україна — 1918 , Крути , УНР , тепер Чернігівська обл ., Україна , похований на Аскольдовій могилі , 
м. Київ , УНР , тепер Україна ) — громадський , політичний та військовий діяч . Навчався у Золотоношській гімназії , згодом у Київському політехнічному інституті.
Належав до УПСР , проводив успішну партійну працю з селянами Київщини . Фундатор Пласту у Києві . Співзасновник Студентського куреня Січових Стрільців . Товаришував з Іваном Шарим ( майбутнім отаманом Холодного Яру , відомим під псевдою Іван Чорний та батьком Людмили Волянської ) . В бою під Крутами потрапив у полон до росіян й після катувань був страчений .
Кушнір Іван ( 1911 , Купиновичі , Самбірщина , кор. Галичина,
Австро- Угорщина , тепер
 Самбірський р-н , Львівська обл ., Україна —  25 січня 1918 , Крути ,
УНР , тепер Чернігівска обл., Україна ) — пластун , навчався у Києві й добровільно зголосився на фронт . Загинув в бою під Крутами .

вівторок, 17 травня 2016 р.

Список загиблих пластунів внаслідок політичних репресій

Спогади про загиблих українських скаутів , які загинули від репресій будуть постійно доповнюватися .
Станиця ЛЬВІВ 
• Байтала Володимир ( 1910 , Львів — між 24 і 28 . 06. 1941, Львів ) — VII курінь ім. князя Лева .
• Березовський Кость - Арпад 
( 14.02.1914, Львів — 1941 ) — 51 -й курінь ім. Святослава Завойовника .
• Варя Славко (? — 1941, Львів) — VII курінь ім. князя Лева .
• Гошко Володимир 
(? — 3.03.1940, Львів ) — X курінь УСП 
« Чорноморці » .
• Долинський Степан - Мар'ян 
(?, Заліщики , Тернопільська 
обл . - ?) — VII курінь ім. князя Лева .
• Зачкевич Ольга (? — 06.1941, Львів) — виховниця на пластових таборах на Остодорі .
• Зубик Роман - Степан (14.01.1902, Львів — між 24 і 28.06.1941, Львів) — 
І полк ім. П. Сагайдачного .
• Костельник Богдан (1921? - кін.червня 1941, Львів) — Х курінь УСП « Чорноморці » .
• Пашкевич Олександер (5.04.1908, Тернопіль — між 24 і 28 .06.1941, Львів) — І курінь ім. П. Сагайдачного , 4 гурток УСП « Бій під Крутами » , ІІІ курінь УСП « Лісові Чорти » .
• Сабат Юліян (7.05.1905, Золочів, Львівська обл. — між 26 і 30.06.1941, Львів ) — І курінь УСП ім. Ф. Черника .
• Сенів Ярослав (14.04.1916 — між 24 і 28.06.1941, Львів) — 51-й курінь ім. Святослава Завойовника .
• Струк Євстахій (22.09.1909, с. Верхнє Синьовидне, Сколівського р-ну, Львівської обл. — між 24 і 28.06.1941, Львів ) — ІІІ курінь УСП « Лісові
Чорти » , Х курінь УСП « Чорноморці» , організатор Доросту « Рідної Школи » .
• Студинський Кирило (4.10.1868, с. Кип'ячка , Тернопільського р-ну , Тернопільської обл. — липень 1941?) — Опікун Пласту .
• Франко Петро (28.06.1890,
с. Нагуєвичі, Дрогобицького р-ну, Львівської обл. — 1941) — І курінь УПС ім. С. Тисовського , зв'язковий 19-го куреня ім. М. Залізняка , скавмайстер.
• Хамула Богдан (?, м. Глиняни, Золочівського р-ну , Львівської обл. — кін. червня 1941) — Х курінь УСП «Чорноморці » .
• Цебрівський Віктор (20.06.1904, с. Кути , Буського р-ну , Львівської обл. — червень 1941) — І полк
ім. П.Сагайдачного .
• Шухевич Юрій (1910 — 27.06.1941, Львів ) — І полк ім. П.Сагайдачного, Х курінь УСП «Чорноморці» .
• Юркевич Роман (4.06.1916 —червень 1941, Львів ) — VII курінь ім. князя Лева .
          Станиця СТАНІСЛАВ
          ( тепер Івано - Франківськ )
• Бачинський Марко (8.05.1907, Австро-Угорщина — між 24 і 28.06.1941, Львів, СРСР) — V курінь УСП «Довбушівці » .
• Білобрам Надія (1910, Старий Самбір, Львівщина, Австро-Угорщина - ?, СРСР) - І курінь УСП « Ті , що греблі рвуть » .
• Блаженко Степан (1.01.1907, Станіслав, Австро-Угорщина -?)   — 16 - й курінь ім. Короля Данила .
• Гаврилюк Мирослав (1910 , Австро-Угорщина — червень 1941, Станіслав, СРСР) — ХІ курінь ім. І. Мазепи,
Х курінь УСП « Чорноморці » .
• Ганушевський Теофіль
(1.03.1908 , с. Лецівка, Станіславщина, кор. Галичина, Австро-Угорщина , тепер Рожнятівський р-н ,
Івано - Франківська обл., Україна
— 1941, Станіслав, СРСР, тепер Івано-Франківськ, Україна) — Опікун
 Пласту .
• Доскоч Вільгельм (18.02.1907 [ 1911 ],
м. Хоростків , кор. Галичина, Австро-Угорщина, тепер Гусятинський р-н , Тернопільська обл. Україна — 21.07.1941, Умань, Черкаська обл., СРСР, тепер Україна ) — 16 курінь ім. Короля Данила .
• Дуда Матвій (11.05.1910, Верхнє,
 кор. Галичина, Австро-Угорщина, тепер Калуський р-н , Івано- Франківська обл , Україна — ?, СРСР) — ХІ курінь ім. І. Мазепи .
• Камінський Теодозій [ Тадей ] (28.09.1913 — червень 1941, Станіслав, СРСР ) — ХІ курінь ім. І. Мазепи .
• Литвинович Омельян ( 1916, кор. Галичина, Австро - Угорщина — кін. червня 1941, Львів, СРСР , тепер Україна ) — ХІ курінь ім. І. Мазепи .
• Масляк Микола (16.11.1911, Бринь, Станіславщина, кор. Галичина, Австро-Угорщина, тепер Галицький
 р-н , Івано-Франківська обл.,
Україна — ?, СРСР ) — 16 курінь ім. Короля Данила .
• Пашницький Василь (1903,
 с. Вовчинці, біля Станіслава, кор. Галичина Австро -Угорщина , тепер частина Івано-Франківська ,
Україна — червень 1941, Станіслав , СРСР, тепер Україна ) — ХІ курінь
 ім. І. Мазепи , V курінь УСП «Довбушівці» .
• Петрина Богдан (1912 — кін. червень 1941 , Станіслав ) — ХІ курінь
ім. І.Мазепи .
• Сеньків Михайло (1.10.1911
— кін.червня , 1941 , Станіслав ) — ХІ курінь УСП ім. І. Мазепи .
• Хомин Михайло (26.07.1904 — кін. червня 1941, Самбір , СРСР, тепер Львівська обл. Україна ) — ХІ курінь ім. І.Мазепи, І курінь УСП ім. Ф.Черника , Х курінь УСП
 « Чорноморці » .
• Шлемко Володимир (1 чи 10.08.1913, смт. Чернелиця, Австро-Угорщина, тепер Городенківський р-н , Івано-Франківська обл., Україна — 1941, СРСР) — ХІ курінь ім. І. Мазепи .

Станиця КОСІВ
• Горобовий Михайло (9.09.1894, Косів, кор. Галичина, Австро-Угорщина , тепер місто Івано-Франківської обл., Україна — після 7.06.1941, СРСР ) — фундатор Пласту в Косові ( 1922) , належав до І куреня УПС
 ім. С. Тисовського , зв'зковий 25 куреня ім. М. Павлика , скавтмайстер, окружний V [ Гуцульської ] округи . Кілька разів був ув'язнений польською владою .
===&&&===&&&===&&&===
На світлині 1 : список репресованих комуністами скавтів станиць Пласту у Золочіві , Бродах , Буську , Сокалі , Дрогобичі , Самборі , Тустановичах , Бориславі , Яворові .
===&&&===&&&===
                     Станиця СТРИЙ
• Гасин Володимир (16.08.1916, с.Конюхів , Австро -Угорщина, тепер Стрийський р-н , Львівська обл., Україна — кін. червня 1941,
СРСР ) — 40 курінь ім. І. Черняти
 ( Конюхів) .
• Заяць Ярослав (17.12.1911, Стрий, Львівщина, Австро-Угорщина — кін.червня 1941, Стрий , СРСР, тепер Україна ) — належав до Пласту в Стрийській гімназії .
• Кухар Григорій (16.09.1911 , Лисятичі, Австро-Угорщина, тепер село Стрийського р-н, Львівська обл., Україна— кін. червня 1941, Львів, СРСР, тепер Україна ) — належав до
V куреня ім. Ярослава Осмомисла ,
 ІІ куреня УСП « Загін Червона
Калина » , ІХ куреня УСП .
• Маркус Євстахій ( 1909 , Стрий ,
кор. Галичина , Австро - Угорщина , тепер Львівська обл., Україна — між 24 і 28 червня 1941 , Львів , СРСР, тепер Україна ) — пластун й громадський діяч .
• Микитка Євстахій ( квітень 1903 , Стрий , кор. Галичина , Австро -Угорщина , тепер Львівська обл., Україна — червень 1941 , Львів ,
СРСР , тепер Україна ) — належав до гуртка « Пугачі » , Стрийської окремої сотні пластунів УГА .
• Музичка Євген ( 1910 , Стрий ,
кор. Галичина , Австро - Угорщина, тепер Україна — 1941, с. Голуботів , Львівщина , СРСР , тепер Стрийський р-н , Львівська обл ., Україна ) —пластував коли навчався у Стрийській гімназії .
• Павлюк Богдан ( 10. 01 .1912, Стрий , кор. Галичина , Австро-Угорщина , тепер Львівська обл., Україна — квітень 1941, біля Перемишля, тепер Польща ) — V курінь ім. кн. Ярослава Осмомисла , ІІІ курінь УСП « Лісові Чорти » , провідник підпільного Пластового Центру (1940 — 1941) .
• Савчинський Петро ( 3.02.1910 ,
с. Романів , Житомирщина , тепер Житомирський р-н , Житомирська обл., Україна — кін. червня 1941 , Стрий, Львівщина, СРСР, тепер Львівська обл., Україна ) — V курінь ім. князя Ярослава Осмомисла , ІІ курінь УСП « Загін Червона Калина » .
• Савчинський Ярема
 ( 14. 05. 1912 , с. Дроздовичі , Львівщина , кор. Галичина ,
Австро -Угорщина , тепер Старосамбірський р-н , Львівська обл., Україна — кін. червня 1941 , Стрий , Львівщина , СРСР, тепер Україна ) — ІІ курінь УСП « Загін Червона Калина » .
• Смик Олександр ( 1905 — 1940 ) — пластував у Стрию .
• Чехут Степан  ( 1911, с. Іванівці ,  Львівщина, кор. Галичина,  Австро- Угорщина , тепер Жидачівський р-н , Львівська обл ., Україна — червень 1941 , Львів, СРСР, тепер Україна ) — ІІ курінь УСП « Загін Червона Калина ».
• Яцкевич Богдан ( 1910, Стрий,
 кор. Галичина, Австро-Угорщина — 1941, Стрий, СРСР, тепер Львівська обл., Україна ) — 17 курінь УСП
 « Запорожці » .
      Станиця с. ВЕРХНЄ СИНЬОВИДНЕ
• Клепуц  Михайло (15.09.1910 , с.Верхнє Синьовидне , Львівщина , кор. Галичина , Австро-Угорщина , тепер Сколівський р-н , Львівська обл., Україна — ?) — 57 курінь курінь ім. І.Мазепи .
• Масний Степан ( 1922 , с. Верхнє Синьовидне, Австро - Угорщина, тепер Львівщина, Україна — кін. червня 1941 , Львів , СРСР , тепер
Україна ) — 158 курінь « Рідної
школи » , 10 курінь УСП
 « Чорноморці » .
• Мицик Іван ( 14.01.1912, с. В. С. ,Австро-Угорщина , тепер
Україна — 1941 ? ) — VII курінь ім . князя Лева , 57 курінь ім. І. Мазепи .
• Мицик Михайло (14.11.1915 , с. В. С. , Австро-Угорщина , тепер Україна — червень 1941 , с. Кам'янка , Львіщина, СРСР, тепер Сколівський р-н, Львівська обл., Україна ) — пластував у Верхньому Синьовидниму .
• Струк Микола ( 1911, с. В. С.,
 Австро -Угорщина , тепер
Україна — ? ) — 57 курінь ім. І.Мазепи.
               Станиця ЗОЛОЧІВ
• Бурко Дмитро ( ? — червень 1941 ? , Дрогобич , Львівщина, СРСР , тепер Україна ) — приятель Пласту станиці Золочів .
• Гупаловський Михайло ( ?, Золочів, тепер Львівська обл ., Україна — між 26 і 30 .06. 1941, Золочів, Львівщина, тепер Львівська обл., Україна ) — 22 курінь ім. І. Богуна .
             ===&&&===&&&===&&&===
Світлина 2 : список страчених комуністами скавтів у Яворові
 ( продовження ), Калуші, Тернополі, Чорткові , Білобожниці, Береженах, Перемишлі ( Галичині ) , Луцьку
(Волині) , Чернівцях (Буковині) .